Зміст
Відмінювання іменників — одна з найважливіших тем української граматики. Від того, як змінюється іменник, залежить узгодженість усього речення. Розберімось із системою відмін, закінченнями і найскладнішими випадками.
Що таке відмінювання і відміни іменників
Відмінювання — це зміна іменника за відмінками і числами. В українській мові 7 відмінків і два числа: однина і множина.
Усі іменники поділяються на чотири відміни залежно від роду і закінчення в називному відмінку однини:
- Перша відміна — іменники жіночого і чоловічого роду із закінченням -а (-я): мама, земля, тато, Микола.
- Друга відміна — іменники чоловічого роду з нульовим закінченням і середнього роду із закінченням -о, -е (-є): стіл, день, вікно, поле.
- Третя відміна — іменники жіночого роду з нульовим закінченням: ніч, сіль, любов, радість.
- Четверта відміна — іменники середнього роду із закінченням -а (-я), що при відмінюванні мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-: дитя, ім’я, плем’я.
Знати відміну іменника — значить знати, які закінчення він матиме у кожному відмінку. Це основа грамотного письма і мовлення.
Усередині кожної відміни є тверда і м’яка група. Тверда — основа закінчується на твердий приголосний (рука, стіл). М’яка — основа закінчується на м’який приголосний або й (земля, день, поле).
Перша відміна: таблиця закінчень
До першої відміни належать іменники жіночого роду типу “мама”, “земля”, “річка”, а також чоловічого роду типу “тато”, “суддя”, “Микола”.
| Відмінок | Тверда група (рука) | М’яка група (земля) | М’яка група (суддя) |
|---|---|---|---|
| Називний | рук-а | земл-я | судд-я |
| Родовий | рук-и | земл-і | судд-і |
| Давальний | рук-і | земл-і | судд-і |
| Знахідний | рук-у | земл-ю | судд-ю |
| Орудний | рук-ою | земл-ею | судд-ею |
| Місцевий | (на) рук-і | (на) земл-і | (на) судд-і |
| Кличний | рук-о | земл-е | судд-е |
Множина першої відміни
| Відмінок | Тверда група | М’яка група |
|---|---|---|
| Називний | рук-и | земл-і |
| Родовий | рук (нульове) | земель |
| Давальний | рук-ам | земл-ям |
| Знахідний | рук-и | земл-і |
| Орудний | рук-ами | земл-ями |
| Місцевий | (на) рук-ах | (на) земл-ях |
| Кличний | рук-и | земл-і |
Родовий відмінок множини першої відміни — один із найскладніших. Тверда група зазвичай має нульове закінчення: рук, книг, хмар. М’яка група має закінчення -ей або нульове з чергуванням: земель, статей, сімей.
Друга відміна: таблиця закінчень
Друга відміна — найчисельніша. До неї належать іменники чоловічого роду (стіл, день, край) і середнього роду (вікно, поле, море).
Чоловічий рід, однина
| Відмінок | Тверда група (стіл) | М’яка група (день) |
|---|---|---|
| Називний | стіл | день |
| Родовий | стол-а / стол-у | дн-я / дн-ю |
| Давальний | стол-у | дн-ю |
| Знахідний | стіл / стол-а | день / дн-я |
| Орудний | стол-ом | дн-ем |
| Місцевий | (на) стол-і | (у) дн-і |
| Кличний | стол-е | дн-ю |
Середній рід, однина
| Відмінок | Тверда група (вікно) | М’яка група (поле) |
|---|---|---|
| Називний | вікн-о | пол-е |
| Родовий | вікн-а | пол-я |
| Давальний | вікн-у | пол-ю |
| Знахідний | вікн-о | пол-е |
| Орудний | вікн-ом | пол-ем |
| Місцевий | (на) вікн-і | (на) пол-і |
| Кличний | вікн-о | пол-е |
Родовий відмінок другої відміни: -а чи -у
Це одне з найскладніших правил української граматики. Іменники чоловічого роду другої відміни в родовому відмінку однини можуть мати закінчення -а або -у.
Закінчення -а (-я) мають:
- назви істот: студента, вовка, орла;
- назви конкретних предметів: стола, олівця, будинка;
- назви мір і одиниць: метра, кілограма, гектара;
- географічні назви: Лондона, Харкова, Дніпра.
Закінчення -у (-ю) мають:
- назви абстрактних понять: болю, страху, щастя;
- назви речовин і матеріалів: цукру, піску, снігу;
- назви явищ природи: вітру, дощу, морозу;
- збірні поняття: народу, колективу, гурту.
Деякі іменники допускають обидва варіанти із різним значенням. “Народа” — конкретний народ як спільнота людей. “Народу” — людей загалом або абстрактно.
Третя відміна: таблиця закінчень
До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку: ніч, сіль, любов, річ, радість, молодь.
| Відмінок | Однина (ніч) | Однина (радість) |
|---|---|---|
| Називний | ніч | радість |
| Родовий | ноч-і | радост-і |
| Давальний | ноч-і | радост-і |
| Знахідний | ніч | радість |
| Орудний | ніч-чю | радіст-ю |
| Місцевий | (у) ноч-і | (у) радост-і |
| Кличний | ноч-е | радост-е |
Множина третьої відміни
| Відмінок | Множина (ноч-і) |
|---|---|
| Називний | ноч-і |
| Родовий | ноч-ей |
| Давальний | ноч-ам |
| Знахідний | ноч-і |
| Орудний | ноч-ами / ніч-чю |
| Місцевий | (у) ноч-ах |
Орудний відмінок третьої відміни має характерне подовження приголосного: ніч — ніччю, сіль — сіллю, любов — любов’ю, річ — річчю. Це одна з найпомітніших рис цієї відміни.
Четверта відміна: таблиця закінчень
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які при відмінюванні додають суфікси -ат-, -ят- або -ен-: дитя, курча, ім’я, плем’я.
| Відмінок | Дитя | Ім’я |
|---|---|---|
| Називний | дитя | ім’я |
| Родовий | дитят-и | імен-і |
| Давальний | дитят-і | імен-і |
| Знахідний | дитя | ім’я |
| Орудний | дитят-ам | імен-ем |
| Місцевий | (на) дитят-і | (в) імен-і |
| Кличний | дитя | ім’я |
Четверта відміна — найменш численна. До неї належить лише кілька десятків іменників, але вони дуже поширені у мові: ім’я, плем’я, тім’я, вим’я, курча, лоша, теля, дитя.
Невідмінювані іменники
Окрема категорія — невідмінювані іменники. Вони мають однакову форму в усіх відмінках і числах.
До них належать:
- запозичені слова, що закінчуються на голосний: кіно, радіо, кафе, таксі, журі, інтерв’ю;
- іноземні прізвища і географічні назви: Гете, Бордо, Торонто;
- українські прізвища на -о і -их: Франко, Шевченко, Кривих, Білих.
Хоча самі ці іменники не змінюються, залежні від них слова відмінюються відповідно до роду: у новому кіно, після вдалого інтерв’ю.
Найпоширеніші помилки у відмінюванні
Кілька типових помилок, яких варто уникати:
- Плутанина з закінченнями -а і -у в родовому відмінку другої відміни — найчастіша помилка. Пам’ятайте: конкретні предмети і істоти — на -а, абстрактні поняття — на -у.
- Неправильне закінчення в давальному відмінку: треба казати “іду до мами”, а не “іду до мамі”.
- Помилки в орудному відмінку третьої відміни: “ніччю”, “сіллю”, “любов’ю” — з подовженням, а не “ніч’ю” або “ніч-ю”.
- Неправильний кличний відмінок: “Іване” а не “Іван”, “мамо” а не “мама”, “Україно” а не “Україна”.
- Збереження чергувань у коренях: “у ноці” — неправильно, правильно “у ночі”; “на нозі” — правильно, “на ногі” — неправильно.
Відмінювання іменників — це система, яка здається складною на початку, але стає інтуїтивною з практикою. Більшість помилок зникають, коли починаєш читати і писати багато — мозок засвоює правильні форми через повторення, навіть без механічного зазубрювання таблиць.
