Дієвідміни дієслів: як визначити і не помилитись

50

Дієвідміна — одна з тих тем, де помиляються навіть люди з непоганою грамотністю. “Він пише чи пишe?” — здається, різниця мінімальна, але саме вона відрізняє правильне написання від помилкового. Розберімось із системою дієвідмін від початку.

Що таке дієвідміна

Дієвідміна — це тип зміни дієслова за особами і числами у теперішньому і майбутньому часі. Залежно від того, які закінчення отримує дієслово при зміні за особами, воно належить до першої або другої дієвідміни.

В українській мові дві дієвідміни. Вони відрізняються набором особових закінчень. Знати дієвідміну — значить знати, як правильно написати дієслово в будь-якій особі і числі.

Дієвідміна — це не просто граматична категорія для підручника. Це практичний інструмент: знаючи дієвідміну, ви завжди знаєте правильне закінчення.

Закінчення першої і другої дієвідміни

Таблиця закінчень

Особа і число	Перша дієвідміна	Друга дієвідміна
Я (1 особа однини)	-у (-ю)	-у (-ю)
Ти (2 особа однини)	-еш (-єш)	-иш (-їш)
Він/вона (3 особа однини)	-е (-є)	-ить (-їть)
Ми (1 особа множини)	-емо (-ємо)	-имо (-їмо)
Ви (2 особа множини)	-ете (-єте)	-ите (-їте)
Вони (3 особа множини)	-уть (-ють)	-ать (-ять)

Перша особа однини (я) має однакове закінчення в обох дієвідмінах — -у або -ю. Тому за формою “я” визначити дієвідміну неможливо. Орієнтуватись треба на другу і третю особу.

Приклади для першої дієвідміни

Дієслово “писати”:

• я пишу;
• ти пишеш;
• він/вона пише;
• ми пишемо;
• ви пишете;
• вони пишуть.

Дієслово “читати”:

• я читаю;
• ти читаєш;
• він/вона читає;
• ми читаємо;
• ви читаєте;
• вони читають.

Приклади для другої дієвідміни

Дієслово “говорити”:

• я говорю;
• ти говориш;
• він/вона говорить;
• ми говоримо;
• ви говорите;
• вони говорять.

Дієслово “ходити”:

• я ходжу;
• ти ходиш;
• він/вона ходить;
• ми ходимо;
• ви ходите;
• вони ходять.

Як визначити дієвідміну

Є два основних способи визначення дієвідміни.

Спосіб перший: за закінченням інфінітива

Більшість підручників пропонують визначати дієвідміну за закінченням інфінітива (початкової форми дієслова).

До другої дієвідміни належать дієслова, інфінітив яких закінчується на -ити або -іти і які в третій особі множини мають закінчення -ать (-ять):

• говорити — говорять;
• любити — люблять;
• ходити — ходять;
• летіти — летять;
• сидіти — сидять.

До першої дієвідміни належать усі інші дієслова:

• читати — читають;
• писати — пишуть;
• іти — ідуть;
• нести — несуть;
• жити — живуть.

Спосіб другий: за третьою особою множини

Це надійніший і швидший спосіб. Поставте дієслово у форму “вони” і подивіться на закінчення:

• закінчення -уть (-ють) — перша дієвідміна: пишуть, читають, несуть;
• закінчення -ать (-ять) — друга дієвідміна: говорять, ходять, люблять.

Найшвидший спосіб визначити дієвідміну — поставити дієслово у форму “вони”. Якщо “вони читають” — перша. Якщо “вони говорять” — друга. Два варіанти, і обидва легко перевірити.

Винятки: дієслова, що не вписуються в загальне правило

Це найскладніша частина теми. Є дієслова, інфінітив яких закінчується на -ити, але вони належать до першої дієвідміни. І навпаки — є дієслова без -ити в інфінітиві, але вони належать до другої.

Дієслова на -ити, але першої дієвідміни

Деякі дієслова на -ити мають у третій особі множини закінчення -уть, а не -ять — тому вони першої дієвідміни:

• бити — б’ють (перша);
• вити — виють (перша);
• гнити — гниють (перша);
• жити — живуть (перша);
• лити — ллють (перша);
• мити — миють (перша);
• пити — п’ють (перша);
• рити — риють (перша);
• шити — шиють (перша).

Дієслова другої дієвідміни без -ити в інфінітиві

Деякі дієслова мають інфінітив на -іти, -іть або інші закінчення, але належать до другої дієвідміни:

• боятись — бояться (друга);
• стояти — стоять (друга);
• спати — сплять (друга);
• гнати — женуть — увага, це перша;
• бігти — біжать (друга).

Саме тому надійніший спосіб — перевірка через форму “вони”, а не через інфінітив.

Дієслова з чергуванням приголосних

При відмінюванні дієслів другої дієвідміни часто відбувається чергування приголосних у першій особі однини:

1. г → ж: берегти — бережу, бережеш.
2. з → ж: возити — вожу, возиш.
3. с → ш: носити — ношу, носиш.
4. т → ч: летіти — лечу, летиш.
5. д → дж: ходити — ходжу, ходиш.
6. зд → ждж: їздити — їжджу, їздиш.

Чергування відбувається лише в першій особі однини. У всіх інших формах основа залишається незмінною: носиш, носить, носимо, носите, носять.

Таблиця чергувань

Приголосний	Чергування	Приклад
г	→ ж	берегти — бережу
з	→ ж	возити — вожу
с	→ ш	носити — ношу
т	→ ч	летіти — лечу
д	→ дж	ходити — ходжу
б	→ бл	любити — люблю
п	→ пл	купити — куплю
в	→ вл	ловити — ловлю
м	→ мл	ломити — ломлю
ф	→ фл	графити — графлю

Дієслова, що відмінюються нестандартно

Є кілька дієслів, які відмінюються не за стандартною схемою. їх треба просто запам’ятати.

Дієслово “бути”:

• я є (або буду);
• ти є (або будеш);
• він є (або буде);
• ми є (або будемо);
• ви є (або будете);
• вони є (або будуть).

Дієслово “їсти”:

• я їм;
• ти їси;
• він їсть;
• ми їмо;
• ви їсте;
• вони їдять.

Дієслово “дати”:

• я дам;
• ти даси;
• він дасть;
• ми дамо;
• ви дасте;
• вони дадуть.

Найпоширеніші помилки

Кілька помилок, які трапляються найчастіше:

• “він пише” — правильно, “він пишe” з іншим е — помилка через змішування дієвідмін;
• “вони ходють” замість “вони ходять” — неправильне закінчення другої дієвідміни;
• “ти говориш” — правильно, “ти говорєш” — помилка через перенесення закінчень першої дієвідміни;
• “вони їдуть” і “вони їдять” — це різні дієслова: “їхати” і “їсти”. Плутанина тут фактична, а не граматична;
• “я ходю” замість “я ходжу” — пропуск чергування приголосного.

Дієвідміни стають зрозумілими, коли їх не зазубрюють, а використовують. Кілька хвилин практики — поставити десяток дієслів у форму “вони” і перевірити закінчення — дають більше, ніж година читання правил.