Зміст
Своя група крові — та інформація, яку багато хто дізнається випадково: під час здачі аналізів перед операцією або коли вирішує стати донором. А в екстреній ситуації ці кілька літер і знак «плюс» чи «мінус» стають вирішальними для лікарів.
Розберемося, скільки груп крові існує насправді, за яким принципом їх розрізняють, як визначити групу крові й чому сумісність груп крові має таке значення при переливанні.
Скільки груп крові існує в системі AB0
Основна класифікація, якою користуються в медицині щодня, — це система AB0. Вона поділяє всіх людей на чотири групи залежно від того, які білки-антигени містяться на поверхні еритроцитів.
Ці антигени позначають літерами A і B. Перша група не має жодного з них, друга містить антиген A, третя — антиген B, а четверта — обидва одночасно. Саме тому груп рівно чотири, і цей поділ залишається базовим уже понад століття.
Позначення виглядають так: 0(I), A(II), B(III) та AB(IV). У побуті частіше кажуть просто «перша», «друга», «третя» й «четверта» — обидва варіанти означають одне й те саме.
Група крові — не показник здоров’я чи характеру, а лише біологічна ознака, успадкована від батьків, як колір очей.
Резус-фактор та інші системи
Крім AB0, важливе значення має резус-фактор — ще один білок на поверхні еритроцитів. Якщо він присутній, кров вважають резус-позитивною, якщо відсутній — резус-негативною.
Приблизно 85% людей мають позитивний резус. Саме тому резус-негативна кров цінується донорськими центрами: знайти сумісного донора для такого пацієнта складніше, особливо в терміновій ситуації.
Насправді систем класифікації значно більше — науці відомо понад тридцять різних систем груп крові. Але в повсякденній практиці лікарі орієнтуються передусім на AB0 і резус-фактор, оскільки саме вони визначають результат переливання.
Групи крові та їхнє поширення
Розподіл груп у популяції нерівномірний. Перша й друга зустрічаються найчастіше, тоді як четверта є найрідкіснішою — її має лише невеликий відсоток населення.
| Група | Антигени | Приблизна поширеність |
|---|---|---|
| 0(I) | Відсутні | Близько 40% |
| A(II) | Антиген A | Близько 33% |
| B(III) | Антиген B | Близько 20% |
| AB(IV) | A і B | Близько 7% |
Ці цифри відрізняються залежно від регіону. У країнах Європи переважають перша й друга групи, тоді як у деяких азійських популяціях частка третьої групи помітно вища.
Група крові успадковується від батьків за законами генетики й не змінюється протягом життя. Виняток становлять поодинокі випадки після пересадки кісткового мозку, коли кровотворна система пацієнта замінюється донорською.
Як визначити групу крові
Найточніший спосіб — лабораторний аналіз. Для нього беруть кров із вени, після чого лаборант перевіряє реакцію еритроцитів зі спеціальними сироватками, що містять відомі антитіла.
Процедура визначення виглядає так:
- Медсестра бере невеликий зразок крові з вени.
- Зразок змішують із сироватками, що містять антитіла.
- Лаборант оцінює, у яких пробах відбулася аглютинація.
- За результатом реакції встановлюють групу й резус-фактор.
- Дані вносять у медичну картку або довідку.
Аглютинація — це склеювання еритроцитів у грудочки. Саме за тим, у якій пробі воно відбулося, а в якій ні, лаборант і робить висновок про групу.
Існують також експрес-тести для домашнього використання. Вони дають орієнтовний результат за кілька хвилин, але покладатися на них у медичних ситуаціях не варто — перед операцією чи переливанням аналіз завжди роблять повторно в лабораторії.
Сумісність груп крові при переливанні
Питання сумісності — найважливіше з практичного погляду. Якщо перелити кров невідповідної групи, антитіла реципієнта атакують чужі еритроцити, і це призводить до тяжких наслідків.
Принцип простий: організм не сприймає антигени, яких у нього немає. Людина з першою групою має антитіла проти обох антигенів, тому їй підходить лише кров тієї ж групи.
Класична схема сумісності виглядає так:
- перша група підходить як донорська майже всім реципієнтам;
- друга сумісна з другою та четвертою;
- третя сумісна з третьою та четвертою;
- четверта приймає кров будь-якої групи, але віддає лише своїй.
Через це власників першої групи називають універсальними донорами, а власників четвертої — універсальними реципієнтами. Утім, у реальній практиці лікарі майже завжди переливають кров тієї самої групи, а універсальні варіанти залишають для екстрених випадків.
Роль резус-фактора при переливанні
Резус враховують не менш ретельно, ніж групу. Людині з негативним резусом не можна переливати резус-позитивну кров — організм виробить антитіла, які створять серйозні проблеми надалі.
Натомість пацієнтові з позитивним резусом резус-негативна кров підходить. Його імунна система не реагує на відсутність білка, тож конфлікту не виникає.
Саме тому найуніверсальнішим варіантом вважають першу групу з негативним резусом. У критичних ситуаціях, коли немає часу на визначення групи, лікарі можуть використати саме її.
У переливанні крові немає місця для припущень: кожен зразок перевіряють повторно навіть тоді, коли група пацієнта відома.
Групи крові при вагітності
Окрема тема — резус-конфлікт між матір’ю та дитиною. Він можливий, коли жінка має негативний резус, а дитина успадковує позитивний від батька.
У такій ситуації імунна система матері може сприйняти еритроцити плода як чужорідні й почати виробляти проти них антитіла. Під час першої вагітності ризик зазвичай невисокий, але з кожною наступною він зростає.
Сучасна медицина успішно контролює цю ситуацію. Жінкам із негативним резусом призначають спеціальний препарат — антирезусний імуноглобулін, який запобігає утворенню антитіл.
Що варто зробити при плануванні вагітності:
- дізнатися групу крові та резус-фактор обох партнерів;
- стати на облік у жіночій консультації на ранньому терміні;
- регулярно здавати аналіз на антитіла при негативному резусі;
- дотримуватися рекомендацій лікаря щодо профілактики.
Важливо розуміти, що різні групи крові в подружжя самі по собі не є перешкодою для народження здорової дитини. Медичне значення має саме резус-фактор, і навіть він за належного спостереження не створює проблем.
Навіщо знати свою групу крові
Володіння цією інформацією корисне в багатьох життєвих ситуаціях. Насамперед у разі нещасного випадку — коли кожна хвилина має значення, а пацієнт не може відповісти на запитання лікарів.
Знання групи потрібне й тим, хто хоче стати донором. Донорські центри регулярно повідомляють про дефіцит окремих груп, і люди з рідкісним поєднанням особливо затребувані.
Ще один аргумент — планування сім’ї. Знаючи резус-фактор обох партнерів заздалегідь, простіше підготуватися до вагітності й уникнути ускладнень, які легко попередити, але складно виправляти постфактум.
Варто окремо згадати про поширений міф щодо дієт за групою крові. Наукових підтверджень ефективності таких систем харчування немає, тож будувати раціон краще на загальних принципах збалансованого меню.
Дізнатися свою групу крові — справа кількох хвилин і одного візиту в лабораторію. Це той випадок, коли невелике зусилля сьогодні здатне зіграти вирішальну роль у ситуації, якої ніхто не планує.
