Зміст
Дієслово — найдинамічніша частина мови. Воно не просто називає дію, а й показує, коли вона відбувається: зараз, у минулому чи в майбутньому. Саме для цього існують часи. Розберімось, скільки їх в українській мові і як вони влаштовані.
Скільки часів в українській мові
В українській мові три часи дієслів:
- Теперішній час
- Минулий час
- Майбутній час
Три часи — це стандарт для більшості слов’янських мов. Але в українській є важлива особливість: не всі дієслова мають усі три форми. Це пов’язано з категорією виду — досконалого і недосконалого.
Недосконалий вид відповідає на питання “що робити?” і може мати всі три часи: теперішній, минулий і майбутній. Досконалий вид відповідає на питання “що зробити?” і не має теперішнього часу — лише минулий і майбутній.
Наприклад: “читати” (недосконалий) — читаю, читав, буду читати. “Прочитати” (досконалий) — немає теперішнього, прочитав, прочитаю.
Теперішній час дієслів
Теперішній час показує дію, яка відбувається зараз — у момент мовлення або взагалі, як постійна ознака.
Питання теперішнього часу: що роблю? що робиш? що робить?
Теперішній час мають лише дієслова недосконалого виду.
Як утворюється теперішній час
Дієслова у теперішньому часі змінюються за особами і числами. Це називається дієвідмінювання. В українській мові є дві дієвідміни — перша і друга.
Перша дієвідміна — дієслова з закінченням -е/-є у третій особі однини:
1 особа однини (я) — читаю 2 особа однини (ти) — читаєш 3 особа однини (він/вона/воно) — читає 1 особа множини (ми) — читаємо 2 особа множини (ви) — читаєте 3 особа множини (вони) — читають
Друга дієвідміна — дієслова з закінченням -и/-і у третій особі однини:
1 особа однини (я) — говорю 2 особа однини (ти) — говориш 3 особа однини (він/вона/воно) — говорить 1 особа множини (ми) — говоримо 2 особа множини (ви) — говорите 3 особа множини (вони) — говорять
Значення теперішнього часу
Теперішній час використовується не лише для дій, що відбуваються прямо зараз. Він також позначає:
Постійні або регулярні дії: “Сонце сходить на сході”. “Він щодня ходить на роботу”. “Вона добре малює”.
Узагальнені факти: “Вода кипить при 100 градусах”. “Птахи відлітають восени”.
Дії в описах і розповідях для жвавості (теперішній історичний): “Іду я вчора по вулиці, раптом бачу — стоїть він”.
Минулий час дієслів
Минулий час показує дію, що вже відбулась або відбувалась до моменту мовлення.
Питання минулого часу: що робив? що робила? що робило? що робили?
Минулий час мають дієслова обох видів — і досконалого, і недосконалого.
Як утворюється минулий час
Минулий час утворюється від основи інфінітива за допомогою суфікса -в- (-л-) і закінчень роду і числа. Це одна з найпростіших форм в українській граматиці.
Від дієслова “читати”:
Чоловічий рід однини (він) — читав Жіночий рід однини (вона) — читала Середній рід однини (воно) — читало Множина (вони) — читали
Від дієслова “написати”:
Він — написав Вона — написала Воно — написало Вони — написали
Зверніть увагу: у минулому часі дієслово не змінюється за особами, а змінюється за родом і числом. Це суттєва відмінність від теперішнього і майбутнього часу.
Тому в українській мові “я читав” і “ти читав” мають однакову форму дієслова. Рід визначається статтю того, хто говорить: чоловік скаже “я читав”, жінка — “я читала”.
Особливі форми минулого часу
Деякі дієслова утворюють минулий час нестандартно — без суфікса -в-:
“нести” — ніс, несла, несло, несли. “везти” — віз, везла, везло, везли. “могти” — міг, могла, могло, могли. “лягти” — ліг, лягла, лягло, лягли.
Ці форми треба запам’ятовувати окремо.
Значення минулого часу
Минулий час недосконалого виду показує дію, що тривала або повторювалась: “він читав книгу цілий вечір”, “вона щодня ходила до бібліотеки”.
Минулий час досконалого виду показує дію, що завершилась і дала результат: “він прочитав книгу”, “вона прийшла додому”.
Майбутній час дієслів
Майбутній час показує дію, яка відбудеться після моменту мовлення.
Питання майбутнього часу: що робитиму? що зроблю? що буду робити?
Майбутній час мають дієслова обох видів, але утворюється він по-різному.
Проста форма майбутнього часу
Просту форму мають дієслова досконалого виду. Вона утворюється так само, як теперішній час, але від основи досконалого виду.
Від дієслова “написати”:
Я — напишу Ти — напишеш Він/вона — напише Ми — напишемо Ви — напишете Вони — напишуть
Від дієслова “прочитати”:
Я — прочитаю Ти — прочитаєш Він/вона — прочитає Ми — прочитаємо Ви — прочитаєте Вони — прочитають
Складена форма майбутнього часу
Складену форму мають дієслова недосконалого виду. Вона утворюється двома способами.
Перший спосіб — допоміжне дієслово “бути” у формі майбутнього часу + інфінітив основного дієслова:
Я буду читати Ти будеш читати Він/вона буде читати Ми будемо читати Ви будете читати Вони будуть читати
Другий спосіб — злита форма з суфіксами -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть:
Я читатиму Ти читатимеш Він/вона читатиме Ми читатимемо Ви читатимете Вони читатимуть
Обидві форми є правильними і рівноправними. “Буду читати” і “читатиму” — однаковий зміст, різне звучання. У розмовній мові частіше вживають першу форму, у писемній — обидві.
Значення майбутнього часу
Майбутній час недосконалого виду показує тривалу або повторювану майбутню дію: “я буду навчатися цілий рік”, “вона щодня ходитиме на тренування”.
Майбутній час досконалого виду показує завершену майбутню дію з результатом: “я складу іспит”, “він прийде о шостій”.
| Час | Вид дієслова | Питання | Приклади |
|---|---|---|---|
| Теперішній | лише недосконалий | що роблю? | читаю, говорю, іду |
| Минулий недосконалий | недосконалий | що робив? | читав, говорив, ішов |
| Минулий досконалий | досконалий | що зробив? | прочитав, сказав, прийшов |
| Майбутній недосконалий | недосконалий | що буду робити? | буду читати, читатиму |
| Майбутній досконалий | досконалий | що зроблю? | прочитаю, скажу, прийду |
Вид дієслова і час: як вони пов’язані
Розуміння категорії виду — ключ до правильного вживання часів.
Недосконалий вид показує дію в процесі, без вказівки на завершення. Досконалий вид показує дію як завершену або таку, що має результат.
Порівняємо пари: “писати” і “написати”, “читати” і “прочитати”, “робити” і “зробити”, “йти” і “прийти”.
У кожній парі перше слово — недосконалий вид, друге — досконалий. Перше може мати теперішній час, друге — не може.
“Я пишу листа” — теперішній час, дія в процесі. “Я написав листа” — минулий час досконалий, дія завершена. “Я напишу листа” — майбутній час досконалий, дія завершиться в майбутньому. “Я буду писати листа” — майбутній час недосконалий, процес у майбутньому.
Як визначити час дієслова у реченні
Алгоритм простий і працює в будь-якому реченні.
Спочатку знайдіть дієслово — слово, що позначає дію або стан.
Потім поставте питання: що роблю/робиш/робить — теперішній. Що робив/робила — минулий. Що робитиму/зроблю/буду робити — майбутній.
Далі визначте вид: якщо дієслово з префіксом (про-, на-, за-, ви-, пере-) або відповідає на питання “що зробити?” — досконалий вид. Якщо відповідає на питання “що робити?” — недосконалий.
Нарешті — зверніть увагу на форму: у минулому часі є закінчення -в, -ла, -ло, -ли. У теперішньому — особові закінчення (-ю, -єш, -є, -ємо). У майбутньому — або форми з “буду/будеш” або закінчення -му, -меш, -ме.
Чим українська система часів відрізняється від англійської
Це порівняння корисне для тих, хто вивчає обидві мови.
В англійській мові часових форм набагато більше — формально виділяють від 12 до 16 різних часових форм залежно від граматичної школи. Там є Present Simple, Present Continuous, Present Perfect, Past Simple, Past Continuous і так далі.
В українській мові три основних часи, але категорія виду виконує частину тієї роботи, яку в англійській виконують різні часові форми.
Наприклад, англійське “I was reading” (Past Continuous) — тривала дія в минулому — в українській передається минулим часом недосконалого виду: “я читав”. А “I had read” (Past Perfect) — завершена дія до певного моменту — передається минулим часом досконалого виду: “я прочитав”.
Тобто українська система є по-своєму ефективною і лаконічною: три часи плюс два види дають достатньо можливостей для точного опису будь-якої дії в часі.
